Напрямки роботи соціального педагога

Соціальний педагог виступає посередником між учнем і соціумом. За умови більш детального аналізу посередництва можна виділити декілька напрямів його здійснення:
– між учнем і різноманітними структурами й установами;
– між учнем та вчителями і вихователями;
– між дитиною та батьками;
– між учнем та іншими спеціалістами, які залучаються до вирішення виховних та навчальних проблем учня (тренери, керівники гуртків тощо);
– між учнем та різними групами ровесників, молодіжними групами тощо.
Провідним у діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи є діагностичний напрям роботи. Соціальний педагог діагностує розвиток особистості дитини, підлітка, молодої людини як клієнта в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовища на їх соціалізацію, їхні позитивні можливості, негативні впливи, а потім проектує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання.
Соціальний педагог користується різноманітними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети, і повинен володіти методами соціологічного, педагогічного, психологічного і частково медичного дослідження. Метою психодіагностики є встановлення психологічного діагнозу як висновку про актуальний стан психічних особливостей особистості та прогнозування їх подальшого розвитку.
Метою соціальної діагностики є встановлення соціального діагнозу, тобто науково обґрунтованого висновку про стан соціального здоров'я досліджуваного.

Пріоритетний напрямок роботи соцільного педагога: соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти під час навчального процесу, що включає систематичне вивчення мотивів поведінки і діяльності здобувачів освіти з урахуванням вікових, інтелектуальних, гендерних та індивідуальних особливостей ЗДО та надання психологічної підтримки.

Основні завдання:

• захист дитини, надання їй допомоги у вирішенні особистих проблем;
• психологічний супровід учасників освітнього процесу;
• створювати сприятливі умови для самоактуалізації і самовираження здобувачів освіти у різних видах діяльності через гуманізацію навчально-виховного процесу;
• визначення інтелектуальних можливостей та динаміки розвитку здібностей здобувачів освіти;
• проведення індивідуальних та групових консультацій для здобувачів освіти з питань навчання, розвитку життєвого самовираження і самовиховання;
• профілактика шкідливих звичок та асоціальної поведінки;
• формувати психолого-педагогічну культуру учасників освітнього процесу;
• психологічний супровід інклюзивної освіти;
• формування в здобувачів освіти активної життєвої позиції;
• психологічний супровід сімей вимушених переселенців, учасників АТО;
• психологічний супровід здобувачів освіти вразливих категорій;
• психологічний супровід процесу адаптації здобувачів освіти різних вікових категорій;
• організація просвітницьких заходів з питань подолання проявів булінгу в класних колективах, подолання насильства, конфліктів серед здобувачів освіти.

Коментарi